ВІДДІЛИ
Список
Науково-дослідний експозиційний відділ природи
Літопис діяльності науково-дослідного експозиційного відділу природи розпочинається з 1891 р., з часу заснування природничо-історичного музею Полтавського губернського земства. В його основу лягли природничі колекції, зібрані учасниками експедиції В. В. Докучаєва.
Першими завідувачами музею були вчені-природознавці: М. О. Олеховський (1891-1909) – геолог, кандидат природничих наук; Відділ природи очолювали видатні натуралісти, кандидати біологічних наук, зоолог М. І. Гавриленко (1923-1935, 1941-1944), ботанік – С. О. Іллічевський (1936-1938). У повоєнні роки в відділі працювали науковці з вищими фаховими освітами: О. П. Котлик (1950-1981, з 1955 – завідувач), М. Д. Литвинова (1962-1985, з 1981 – завідувач) та С. Л. Кигим (з 1972, 1985-2021- завідувач).
У різний час у відділі працювали: відомі музейниці К. Б. Фесик та Т. К. Кондратенко, В. І. Балабай, А. А. Лавріненко, М. С. Пічкур, В. В. Бережна, О. А. Штитьова. З 2021 р. і по нині відділ очолює О. О. Шиян. Нині у відділі працюють високопрофесійні науковці С. Л. Кигим та О. В. Халимон.
Науковці відділу займаються вивчення природних умов та ресурсів Полтавщини від давнини до сьогодення, підготовкою тематико-експозиційних планів нової експозиції, проводять збиральницьку та виставкову роботу, здійснюють експедиційні виїзди з метою збору природничих колекцій, беруть участь у проведенні семінарів, круглих столів, науково-пізнавальних заходів з природничої тематики та ін.
Науково-дослідний експозиційний відділ археології
Археологічний відділ музею було створено у травні 1912 р. Його першим завідуючим був відомий археолог, дипломований спеціаліст В. М. Щербаківський. На цей час музей уже мав чималу археологічну збірку, яку було започатковано стараннями, перш за все, І. А. Зарецького. На час відкриття музею (1891 р.). він був уже досить відомим дослідником-археологом і власником значної колекції старожитностей.
З надходженням до зібрання значної колекції Лубенського приватного музею К. М. Скаржинської в складі більше 3 тис. археологічних знахідок, основна частина яких походить із розкопок археологічних пам'яток Посулля (1906 р.) і колекції східних старожитностей в кількості 300 предметів археології та нумізматики Давнього Єгипту, Греції та Риму П. П. Бобровського (1912 р.), археологічна збірка у Полтаві стала однією з найбільших в Україні.
Археологічна діяльність музею має давні і багаті традиції. Цілеспрямовані археологічні дослідження Полтавського музею починаються зі створенням відділу, очолюваного спеціалістом-археологом. Вони характеризуються максимальною широтою хронологічного спектру досліджень, високим науковим рівнем проведення польових робіт та комплектування археологічного зібрання.
У археологічному відділі музею у різний час працювали відомі дослідники, вчені, археологи: М. Я. Рудинський (у 1921 - 1924 рр.), О. К. Тахтай (у 1925 –1929 рр.), І. М. Самойловський (у 1930 - 1931 рр.), А. В. Добровольський (у 1932 - 1933 рр.), В. І. Довженок (у 1941 - 1943 рр.), М. А. Стан (у 1939 - 1941 рр.), Г. О. Сидоренко (у 1939 - 1948 рр.), О. Б. Супруненко (у 1989 - 1990 рр.), та інші.
Нині співробітники відділу активно проводять науково-дослідну, експедиційну, збиральницьку, науково-освітню роботу; велику увагу приділяють науковому комплектуванню та збереженню фондових колекцій, створенню повноцінних археологічних експозицій.
Науково-дослідний експозиційний відділ пізнього середньовіччя та нової історії
Експонати з історичної тематики почали надходити до Природничо-історичного музею з часу його заснування (1891 р.). У формуванні музейної збірки брали участь меценати К.М. Скаржинська, П.П. Бобровський, значний внесок зробили етнографи та археологи І.А. Зарецький, М.Ф. Біляшівський, К.В. Мощенко, М.Я. Рудинський, археолог і мистецтвознавець В.М. Щербаківський та інші відомі діячі української науки. З 1950 р. відділ історії почав працювати на правах окремого і отримав назву дореволюційного, пізніше – історії дореволюційного періоду. З 2016 р. відділ носить назву –науково-дослідний експозиційний відділ пізнього середньовіччя та нової історії Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.
За майже вікову історію існування науковцями відділу було зроблено чимало для становлення і розвитку історичного краєзнавства, популяризації наукових знань, видання наукових студій. Стараннями багатьох поколінь наукових співробітиків були створені значні історичні колекції, що включали унікальні реліквії: Пересопницьке Євангеліє, церковні старожитності, колекцію стародруків, пам'ятки козацької доби, серед яких містилася видатна святиня – дзвін «Кизи-Кермен» 1695 р., меморії, особисті речі представників козацької старшини, письменників, лікарів, видатних діячів Полтавщини ХІХ – поч. ХХ ст., металева пластика, кераміка, твори образотворчого мистецтва.
У різний час у відділі працювали: відомий археолог Г.О. Сидоренко, Ф.Ф. Сквірська, У.А. Жила, Е.І. Литвиненко, Є.Я. Мовчан, Г.М. Величко, Г.М. Перепелиця, С.П. Юренко, В.С. Мирний, О.Г. Парасочка, Л.В. Калашник, С.Л. Борисенко, О.В. Коваленко, В.О. Петрович.
Науково-дослідний експозиційний відділ новітньої історії
Науково-дослідний експозиційний відділ новітньої історії є науково-дослідним і культурно-освітнім підрозділом Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. У 1964 році цей підрозділ був сформований як відділ історії радянського суспільства. З 1992 року його реорганізовано у відділ історії ХХ століття з включенням до його складу відділів історії 1917-1941 років та Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. У зв'язку зі зміною структури музею відділ історії ХХ століття став науково-дослідним експозиційним відділом новітньої історії.
Науково-дослідний експозиційний відділ етнографії
У 1900 р. у музеї організовується етнографічний відділ, основу якого склали збори місцевих кустарних виробів. Того ж року головний комітет губернської управи через завідуючого М. Олеховського відправив для міжнародної виставки у Парижі типові зразки гончарних виробів Полтавщини. Одним із організаторів цієї виставки був наш земляк, який живий і працював у Парижі, антрополог, археолог та етнограф Федір Вовк.
Етнографічні експозиції на поч. ХХ ст. були розміщені біля просвітнього будинку ім. М. В. Гоголя (зараз тут Держархів Полтавської області) та на мансардному поверсі земської управи.
Значну роботу з створення експозиції, поповнення експонатів та систематизації фондів проводив завідувач культурно-історичного відділу музею Кость Мощенко (1907 — 1924). За півтора місяці у 1920 р. були представлені чисельні збірки народного побуту на території купольного залу музею. Етнографічні експозиції були домінуючими і займали площу понад три тисячі квадратних метрів.
У середині 1920-х рр. керівником етнографічного відділу став Яків Риженко, фахівець-етнограф, автор чисельних наукових праць. 1931 р. його репресували та засудили до виселення з України. У 1930-х рр. музей перетворюється на ідеологічний осередок і наступний фахівець-етнограф Ніканор Онацький за сфабрикованими висновками у 1937 р. рішенням трійки був розстріляний.
У 1940 р. частина колекцій народного мистецтва передається Полтавській картинній галереї. Під час окупації у музеї відновлюється робота та експозиція етнографічного відділу, директором музею у 1941-1943 рр. був відомий дослідник українського мистецтва К. Мощенко. Саме через нього колекція коврів, плахт, вишивки та різьблення доби Гетьманщини та пізнішої години, колекція 4000 замальовок та збірка писанок і до сьогодні зберігаються у консисторії Української православної Церкви в США.
Виставка «Народна творчість та етнографія», розгорнута у п'яти залах третього поверху у 1967 р., стала першою масштабною профільною експозицією після Другої світової війни. У 1981 - 1989 рр. функціонувала у восьми залах мансарді стаційна виставка «Побут і народне мистецтво Полтавщини».
1990-ті рр. — новий етап у розвитку етнології, створення етнографічних музеїв, відділів. У Полтавському краєзнавчому музеї одному з перших в Україні було створено етномистецьку експозицію, яка представляє різноманітні колекції традиційних видів народної творчості, демонструючи живучість і світоглядність народної концепції краси. Двадцять років тому виникла потреба у створенні музею ХХІ століття, де домінуючу роль гратиме етновідділ, що є логічним продовженням унікального Дому Василя Кричевського, його екстер'єру та інтер'єрів.
Зібрання, започатковані фундаторкою музейної справи на Полтавщині Катериною Скаржинською, продовжені дослідниками ткацтва, гончарства та архітектури Віктором Василенком, Іваном Зарецьким, Данилом та Вадимом Щербаківськими, етнографами Костем Мощенком, Ніканором Онацьким, Яковом іншими, поповнюються і сьогодні.
Науково-дослідний експозиційний відділ виставкової роботи
Відділ засновано 01.05.1993 року, як «відділ виставок». 01.10.2007 року, у зв'язку із зміною структури музею, «відділ виставок» перейменовано у «науково-дослідний відділ народознавства». 2013 р. відділ перейменовано у «науково-дослідний експозиційний відділ народознавства». З 01.02.2019 – науково-дослідний експозиційний відділ виставкової роботи.
Науково-дослідний експозиційний відділ пам'яткознавства
Науково-дослідний відділ пам'яткознавства є науково-дослідним і науково-освітнім підрозділом Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Згідно наказу № 29-а від 30.09.2007 р., відділ охорони пам'яток перейменовано у науково-дослідний відділ пам'яткознавства та науково-методичної допомоги музеям. Через рік, згідно з наказом № 4-А від 04.01.2008 р., – реорганізовано у науково-дослідний відділ пам'яткознавства. На початку 2013 р. згідно наказу № 4 від 2.01.2013 р. відділ реорганізовано у науково-методичний; з січня 2018 р. – у науково-дослідний відділ памʼяткознавства.
До складу відділу входить сектор памʼяткознавчих досліджень.
Науково-дослідний відділ освітньої роботи
Науково-дослідний відділ освітньої роботи, як один із підрозділів Полтавського краєзнавчого музею, засновано у 2012 р.
Основними напрямками діяльності науково-дослідного відділу освітньої роботи є: організація та проведення екскурсійного обслуговування відвідувачів музею, проведення лекцій, наукових консультацій, планування тематичних, оглядових екскурсій, складання графіків їх проведення, проведення масових заходів з метою популяризації знань про природу, історію і культуру Полтавщини, надання інформації про новітні форми діяльності музею науково-освітнім закладам з метою якнайбільшого залучення відвідувачів різних вікових категорій.
Науково-дослідний відділ освітньої роботи є координаційним центром, що забезпечує тісну співпрацю музею з міськими, районними відділами освіти, з Полтавським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти імені М. Остроградського та вищими навчальними закладами міста, зі школами, музеями, театрами, бібліотеками, Полтавською обласною філармонією та численними громадськими організаціями.
Науково-дослідний відділ фондів
Відділ, як окремий структурний підрозділ музею, створено у 1930-ті рр. Проте ще з 1908 р. була введена посада хранителя, який фактично здійснював фондову роботу. Першим хранителем став К. В. Мощенко – відомий український історик, етнограф, краєзнавець. У різні роки у відділі працювали: знана дослідниця археології Полтавщини Г. О. Сидоренко, провідні фахівці музею В. Ф. Самуйло, С. П. Устименко, К. В. Родінова, М. С. Васевич, К. Б. Фесик.
Сучасний науково-дослідний відділ фондів – основний структурний підрозділ музею, який забезпечує облік, зберігання та наукове вивчення фондових колекцій. Основний фонд музею нині нараховує близько 240 тис. музейних предметів, що розподілені на 28 груп зберігання. Найбільші за кількістю предметів – «Природа», «Кераміка, скло», «Документи», «Археологія», «Нумізматика». Науково-допоміжний фонд становить понад 20 тис. одиниць. Облік нових надходжень та роботу з фондово-обліковою документацією проводить сектор обліку.
Постійно працює фондово-закупівельна комісія, яка здійснює експертизу культурної цінності усіх предметів, що надходять до музейного фонду. Формування останнього відбувається завдяки безкоштовному передаванню предметів пересічними громадянами, громадськими організаціями та об'єднаннями.
Одним із основних напрямків роботи відділу є реставрація та консервація музейних предметів. Більше тридцяти років триває співпраця музею з Харківською філією Національного науково-дослідного реставраційного центру України. Активну реставраційну діяльність проводять і художники-реставратори музею. Постійно діє реставраційна рада музею.
Основні напрямки роботи відділу:
- облік та зберігання музейних предметів;
- наукова інвентаризація нових надходжень;
- складання та ведення наукових каталогів та картотек;
- проведенням наукових досліджень у рамках наукових тем;
- оцінка стану зберігання музейних предметів, їх консервація та реставрація;
- пошук музейних цінностей, втрачених в роки Другої світової війни;
- експертиза культурних цінностей, заявлених до вивезення за межі України;
- підбір, передавання та документальний супровід експонатів для виставок в музеї та за його межами;
- робота консультаційно-методичного центру для надання фахової допомоги з питань фондової роботи музейним закладам області.
Науково-дослідний відділ реставрації
Науково-дослідний відділ реставрації у Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського корінням сягає років Другої Світової війни. Ще у 1941 р. до колективу закладу на посаді художника-препаратора до роботи з відновлення пам'яток долучився Євген Іванович Мячін (1880 – біля 1960 рр.), який за станом здоров'я був звільнений від військової служби. Офіційно реставратором він став лише у 1957 р., однак, фактично цю роботу він почав виконувати набагато раніше. Завдяки його зусиллям до життя повернулися сотні музейних предметів різних груп зберігання.
Наступним, хто долучився до відновлення колекції музею, був Олександр Антонович Бібіков (1906 – 1998), який працював на посаді реставратора з 1960 р. до 1966 р. У 1965 р. в музеї з'явилася посада старшого художника, на якій більше 25 років працював Юрій Михайлович Шум.
У 1967 р. до реставраційного колективу долучився Андрій Матвійович Матвійчук (1920 – 1981), який працював реставратором до 1975 р.
У 1990 – 1992 рр. реставрацією опікувалися Іван Васильович Бовкун і Володимир Семенович Полапа. Осібно стоїть постать Анатолія Федоровича Гайдая (1930 – 2014), професійного художника та скульптора, який працював у музеї у 1992 – 1997 рр. Його інтереси були присвячені виключно археологічній кераміці, яку він майстерно реставрував.
У 1989 р. до науково-дослідного відділу реставрації прийшла Клименко Тетяна Григорівна (1970 р. н.). У 2014 р. вона отримала третю кваліфікаційну категорію за спеціальністю «Художник-реставратор творів з кераміки і скла». За час роботи нею виконаний значний обсяг реставрації народних керамічних виробів, творів з порцеляни та фаянсу, археологічного посуду.
У 2006 – 2020 рр. науково-дослідний відділ реставрації працював під проводом Заслуженого працівника культури України, художника Валерія Івановича Побокова (1947 р. н.). У цей період тут працювали художники-реставратори творів з металу Роман Анатолійович Стеблій (1977 р. н.) та Володимир Анатолійович Чурсін (1970 – 2022), художник-реставратор виробі з дерева Олег Леонтійович Подрезов (1947 – 2026). У 2020 р. відділ очолила Тетяна Володимирівна Менчинська. У 2022 р. до команди долучився художник-реставратор творів з металу Віталій Володимирович Пряда.
Співробітники науково-дослідного відділу реставрації є неодмінними учасниками численних виставкових та експозиційних проектів, завдяки їх зусиллям до життя повернуто сотні історичних артефактів. До важливої реставраційної роботи долучаються співробітники науково-дослідного відділу фондів. У 2020 р. отримала третю кваліфікаційну категорію за спеціальністю «Реставрація творів з кераміки і скла» головний зберігач фондів Наталія Григорівна Кондратенко.
Науково-дослідний відділ музеєзнавства