Науково-дослідний відділ природи

Про відділ

Бере початок від 1891р., з часу організації природничо-історичного музею Полтавського губернського земства. В основу відділу лягли природничі колекції, зібрані учасниками експедиції В.В. Докучаєва – зразки ґрунтів (понад 4000), гірських порід (близько 500), гербарій рослин (862 гербарні аркуші), палеонтологічні збірки.

Першими завідувачами музею були вчені – природознавці – М. О. Олеховський (1891–1909) – геолог, кандидат природничих наук, М. Ф. Ніколаєв (1910–1915) – ботанік, фітопатолог, кандидат природничих наук, В. Ф. Ніколаєв (1915–1922) – ботанік, кандидат біологічних наук. Відділ природи очолювали видатні натуралісти, кандидати біологічних наук, зоолог М. І. Гавриленко (1923–1935), ботанік – С. О. Іллічевський (1936–1938).

У повоєнні роки у відділі працювали: О. П. Котлик (1950–1981, з 1955 – завідувач), яка очолила роботи по створенню нової експозиції у відбудованому приміщенні музею, нагороджена орденом «Знак Пошани» (1971); М. Д. Литвинова (1962–1985, з 1981 – завідувач) – ботанік, випускниця Московської сільськогосподарської академії ім. К. А. Тімірязєва.

Співробітники відділу

Кигим Світлана Леонідівна – завідувач (з 1985 р.). Теми наукових досліджень: історія дослідження природи краю; діяльність вчених-природознавців; природно-заповідний фонд Полтавської області та м. Полтави.

Халимон Олена Володимирівна – старший науковий співробітник (з 1986 р.). Теми наукових досліджень: флора і рослинність Полтавщини; дендрологія; видатні діячі ботанічної науки.

Лавріненко Алла Анатоліївна – молодший науковий співробітник (з 2003 р.). Теми наукових досліджень: геологічна будова, рельєф, кліматичні умови, ґрунти Полтавщини; природоохоронна діяльність земства.

Вільмовська Олена Олексіївна – молодший науковий співробітник (з 2007 р.). Теми наукових досліджень: природничі колекції Полтавського краєзнавчого музею, природно-заповідний фонд Полтавщини.

Бережна Вікторія Василівна – молодший науковий співробітник (з 2008 р.). Теми наукових досліджень: охорона навколишнього природного середовища. 

Наукова робота

Головними завданнями науково-дослідного відділу природи на сучасному етапі є вивчення природних умов і ресурсів Полтавщини та питань, пов'язаних з їх охороною; виявлення, обстеження та каталогізація пам'яток природи області та інших природних об'єктів; вивчення діяльності науково-дослідних сільськогосподарських установ, природоохоронних закладів, інших організацій, які займаються дослідженням природних ресурсів області та їх охороною; збір, дослідження та систематизація матеріалів з історії вивчення природи краю та діяльності вчених-природознавців, створення і поповнення їх музейних фондів; пропаганда музейними засобами знань про природу Полтавщини та її охорону (проведення тематичних і оглядових екскурсій, читання лекцій, організація виставок з колекційної збірки музею, проведення масових заходів).

Науково-дослідна робота відділу здійснюється шляхом проведення експедицій та екскурсій по збору експонатів та інформації; наукової інвентаризації експонатів; складання картотек і каталогів; формування наукового архіву; написання текстів лекцій, наукових довідок, проспектів екскурсій, методичних розробок; ведення польового щоденника; складання тематичних структур і тематико-експозиційних планів.

Експедиції

Експедиції організовуються з метою проведення фенологічних спостережень, збору природничих колекцій, обстеження стану заповідних об'єктів і територій, фотографування. Ведеться польовий щоденник.

2009 р.
Січень. Полтавський міський парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (сел. Яківці). Проведено фенологічні спостереження, зафотографовано зимові краєвиди.

Червень. Бутова гора – геологічна пам'ятка природи та Воскобійницький ботанічний заказник місцевого значення (Шишацький район). Зібрано гербарій рослин ботанічного заказника, зафотографовано окремі види рослин та краєвиди.

2010 р.
Геологічні експедиції (разом з геологом, кандидатом геолого-мінералогічних наук В. О. Кривошеєю).

Квітень. с. Нижні Млини (Полтавський район). Дослідження відслонення пісків Полтавської серії на правому березі р. Ворскли. Зібрано зразки геологічних порід.

Червень. Висачківський пагорб (Лубенський район) – геологічна пам'ятка природи місцевого значення. Обстежено кар'єр Висачківського соляного горба, зібрано зразки діабазу, кварцевого піску.

Вересень. Смт. Велика Багачка. Обстежено стан ботанічної пам'ятки природи місцевого значення – вікового дерева дуба звичайного. Проведено обмір стовбура для встановлення віку.

2011 р.
Серпень-вересень. С. Огуївка (Машівський район). Разом із Н.О. Стецюк – кандидатом біологічних наук, зав. кафедрою екології та охорони довкілля Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка, О. В. Абасовою – викладачем дендрології Полтавського аграрно-економічного коледжу Полтавської державної аграрної академії. Вивчено видовий склад парку «Дендрарій Держсортомережі» (Огуївський парк) – пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення. Зібрано гербарій деревної і чагарникової рослинності.

Експозиція

Сучасна експозиція відділу, відкрита в 1993 р., знайомить із природними умовами та ресурсами Полтавщини, з історією дослідження природи краю, питаннями охорони навколишнього природного середовища.

Автори експозиції – науковці відділу: С. Л. Кигим, О. В. Халимон, Т. К. Кондратенко, В. І. Балабай; художники: Г. С. Комаров, М. А. Амельков, В. А. Гусєв, О. В. Гусєва, Б. О. Виноградов (комбінат декоративно-оформлювального мистецтва Спілки художників Росії), В. Д. Кобцев (Полтавський художній фонд); фотограф і реставратори музею: В. І. Кожем'якін, М. С. Березовий, А. Ф. Гайдай.

Експозиція першого залу подає загальну географічну характеристику, знайомить з геологічною будовою та мінерально-сировинними ресурсами області, з історією дослідження природи історичної Полтавщини; другого залу – розповідає про рельєф, кліматичні умови, фенологічні особливості краю. Експозиція третього залу знайомить із ґрунтами та водними ресурсами. Перші дослідження ґрунтів Полтавщини провела в 1888–1894 роках експедиція під керівництвом професора В. В. Докучаєва. Репрезентовано унікальні експонати – зразки ґрунтів, зібрані учасниками експедиції, польовий журнал, наукова звітність, меморіальні речі В. В. Докучаєва. В залі демонструється слайдофільм «Академік В. І. Вернадський» (режисер Е. Р. Варьонов, фотограф-художник В. Т. Аваков).

У четвертому залі показано рослинний і тваринний світ за формаціями: листяні та хвойні ліси, болота, луки. Зал озвучений фонограмою співу птахів.

Експозиція п'ятого залу знайомить із розвитком рослинництва і тваринництва, діяльністю науково-дослідних сільськогосподарських установ та питаннями охорони навколишнього природного середовища. Матеріали окремої вітрини залу присвячені діяльності українського зоолога, музеєзнавця М. І. Гавриленка. Експонуються тушки птахів з колекції вченого, наукові праці, епістолярна спадщина.

В залі демонструється відеофільм «Господарі чи діти природи?» про природно-заповідний фонд області (режисер і оператор Д. М. Старіков) та «Раритети флори Полтавщини» (автор проекту – доктор біологічних наук, професор О. М. Байрак).

Для відвідувачів

Тематичні екскурсії по експозиції:

1. Охорона природи Полтавщини з переглядом відеофільму «Господарі чи діти природи?».
2. Фізико-географічна характеристика Полтавщини (геологічна будова, корисні копалини, рельєф, кліматичні умови, ґрунти, водні ресурси).
3. Різноманітність рослин Полтавщини та місць їх зростання.
4. Тваринний світ Полтавщини та його охорона.
5. Птахи Полтавщини та їх охорона.
6. Рослинництво та тваринництво Полтавщини.
7. Академік В. І. Вернадський і Полтавщина (з демонструванням слайдофільму).
8. Раритети флори Полтавщини (з демонструванням відеофільму).
9. Метелики Полтавщини.
10. Легенди чарівного лісу (для дошкільнят)
11. Природа рідного краю (для учнів 1–4 класів).

Екологічні екскурсії заповідними об'єктами м. Полтави:

1. Заповідна природа м. Полтави.
2. Полтавський міський парк: історія і сучасність (селище Яківці).
3. Петровський парк.
4. Садиба В. Г. Короленка (дендрологічна частина).

Персоналії

Докучаєв Василь Васильович (1.03.1846, с. Мілюково Сичевського повіту Смоленської губернії, тепер Новодугинський район Смоленської області Росії – 8.11.1903, м. Санкт-Петербург) – природознавець, основоположник генетичного ґрунтознавства, загальної агрономії, вчення про географічні зони. Автор понад 250 наукових праць, присвячених геології, мінералогії, ґрунтознавству, географії, агрономії.

У 1877 р. і пізніше у 1881 р. під час дослідження чорноземної зони Росії обстежив значну частину ґрунтів Полтавської губернії, відомості про які увійшли до класичної праці В. В. Докучаєва «Російський чорнозем». У 1888–1894 рр. очолив експедицію по комплексному екологічному дослідженню території Полтавської губернії. У 1891 р. заснував природничо-історичний музей Полтавського губернського земства, розробив концепцію його створення і діяльності.

У 1900 р. на запрошення земства приїздив до Полтави, де прочитав земським працівникам і місцевій інтелігенції цикл із 6 лекцій з ґрунтознавства. У 1901 р. в останній раз приїздив до Полтави і відвідав музей.

Фонд В. В. Докучаєва у Полтавському краєзнавчому музеї – найчисельніший і нараховує близько 4 тис. одиниць. До нього входять унікальні експонати: колекція зразків ґрунтів (3802 од.), зібраних учасниками полтавської експедиції, наукова звітність експедиції; меморіальні реліквії – годинник, візитна картка вченого, фотовідбитки часів докучаєвської експедиції, речі з будинку – штаб-квартири експедиції у Нових Санжарах. Фонд включає також наукові праці В. В. Докучаєва, літературу про його життя і діяльність; у науковому архіві музею зберігаються спогади про вченого музейних працівників, статті, довідки, матеріали про відзначення 100-річчя виходу в світ класичної праці В. В. Докучаєва «Російський чорнозем» і ювілеїв вченого.

Тематичний каталог фонду В. В. Докучаєва вміщено у збірнику: В. В. Докучаєв і Полтавщина: факти, документи, бібліографія. / Уклад: Самородов В. М., Кигим С. Л., наук. ред. К. М. Ситник. – Полтава: Верстка, 2007. – 184 с.

Вернадський Володимир Іванович (12.03.1863, м. Петербург – 06.01.1945, м. Москва) – всесвітньовідомий природознавець і мислитель, творець нових наук і наукових напрямків: геохімії, біогеохімії, генетичної мінералогії, радіогеології, вчення про живу речовину і біосферу, концепції ноосфери. З Полтавщиною тісно пов'язаний своєю генеалогією, науковою, організаторською та громадською діяльністю.

У 1890–1891 рр. у складі експедиції В. В. Докучаєва провів природознавчі дослідження на території Кременчуцького повіту. У 1897 р. обстежив місцезнаходження залізної руди у каменоломні поблизу Кременчука і в с. Гавронці Полтавського повіту. На Лубенщині вивчав будову Висачківського горба (1901  р.), обстежив Гінцівську верхньопалеолітичну стоянку (1915 р.), на Хорольщині досліджував місцевість поблизу села Милюшок, де було знайдено кварцеву руду з часточками золота (1902 р.).

У 1913–1917 рр. влітку жив і працював на дачі поблизу Шишак (Бутова гора).

У 1918 р. у стінах Полтавського краєзнавчого музею заснував Товариство любителів природи, розробив його статут і програму діяльності. Зв'язки з музеєм, його науковцями підтримував до кінця життя, сприяв його становленню.

Фонд академіка В.І Вернадського у Полтавському краєзнавчому музеї нараховує понад 800 одиниць, які зберігаються у фондосховищі, науковому архіві, бібліотеці музею.

Унікальні експонати з фонду вченого:

- колекція зразків ґрунтів (567). Зібрана В.І. Вернадським на території Кременчуцького повіту Полтавської губернії під час роботи у складі Докучаєвської експедиції (1890 – 1891 рр.);

- чернетковий рукопис програмної діяльності Полтавського товариства любителів природи, написаний В.І. Вернадським у 1918 р.;

- лист-автограф В. І. Вернадського до завідувача природничо-історичного музею Полтавського губернського земства М. О. Олеховського (Москва, 1906 р.);

- листи В. І. Вернадського до українського зоолога, завідувача природничого відділу музею М. І. Гавриленка (Петроград, 1921 р., автограф; Ленінград, 1934 р., автограф; Москва, 1941 р., друк, особистий підпис);

- колекція мінералів і гірських порід з місць, які досліджував В. І. Вернадський (Керченський півострів, Кременчуцький повіт, Житомир – Бердичів);

- уламки черепиці і таврованої цегли з дачного будинку В. І. Вернадського на Бутовій горі у Шишаках;

- спогади сучасників В. І. Вернадського про його перебування на Полтавщині;

- негативи, фотовідбитки (112 од.) про життєвий шлях В. І. Вернадського;

- наукові праці В. І. Вернадського та література про вченого;

- бюст В. І. Вернадського (скульптор – член Національної Спілки художників України М. Г. Коган);

- погруддя В. І. Вернадського (скульптор – член НСХУ В. Г. Волкова);

- слайдофільм «Академік В. І. Вернадський» (режисер Е. Р. Варьонов, фотограф-художник В. Т. Аваков, м. Москва, виробничий комбінат торгово-промислової палати Росії, 1994 р.).

Тематичний каталог фонду В. І. Вернадського вміщено у збірнику: В. І. Вернадський і Полтавщина: факти, документи, бібліографія / Уклад.: Самородов В. М., Кигим С. Л.; Наук. ред. К. М. Ситник. – Полтава: Полтавський літератор, 2008. – С. 164-217.

Вавилов Микола Іванович (25.11.1887, м. Москва – 26.01.1943, м. Саратов) – ботанік, генетик селекціонер, академік АН СРСР (з 1929), академік ВАСГНІЛ (з 1929) і її президент (1929–1935) та віце-президент (1935–1940), академік АН УРСР (з 1929).

У 1910 р. під час навчання у Московському сільськогосподарському інституті проходив практику на Полтавському дослідному полі (зараз – Полтавський інститут агропромислового виробництва імені М. І. Вавилова НААН). Приїздив у Полтаву також у 1912 та 1923 рр. У Полтаві написав свої перші наукові праці, надруковані в 1910 р. у журналі «Хуторянин».

Головні наукові праці М. І. Вавилова присвячені питанням генетики, селекції та формоутворення у рослин. Організатор і керівник численних експедицій по вивченню світових рослинних ресурсів. Розробив (1919) вчення про імунітет рослин до інфекційних захворювань. Сформулював (1920) закон гомологічних родів у спадковій мінливості.

Фонд академіка М. І. Вавилова у Полтавському краєзнавчому музеї створений у 1987 р. Головний фундатор фонду – доцент кафедри екології та ботаніки Полтавської державної аграрної академії В. М. Самородов. Фонд нараховує понад 600 експонатів, серед них – наукові праці М. І. Вавилова (в т. ч. – прижиттєві за період з 1923 по 1937 рр. і перша наукова праця вченого «Протруювання насіння перед сівбою» за 1910 р.), спогади про вченого, ювілейні значки, медалі, конверти та марки, численні публікації про життя та діяльність, увічнення пам'яті вченого, матеріали наукових читань, ювілейних заходів, фотовідбитки та негативи. Унікальними експонатами фонду є два наукових відгуки за власним підписом академіка М. І. Вавилова на фітопатолога Г. С. Спангенберга-Спагорова (27.07.1939) і на ботаніка В. Ф. Ніколаєва (18.01.1940).

Про фонд див.: Академік М. І. Вавилов і Полтавщина: факти, документи, бібліографія. / Уклад. В. М. Самородов, О. В. Халимон. Наук. ред. В. А. Вергунов. – Полтава: Верстка, 2005. – 180 с., 35 іл.

Гавриленко Микола Іванович (18.05.1889, м. Полтава – 14.01.1971, там само) – український зоолог, автор близько 70 наукових праць з орнітології, теріології, герпетології, зоогеографії, охорони природи та унікальної колекції тушок птахів Лівобережної України (понад 5 тис. екземплярів, яку зібрав і власноруч виготовив протягом шістдесяти років польових робіт (1900 – 1959). Більша частина колекції зберігається у Музеї природи Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.

Студентом природничого відділу фізико-математичного факультету Імператорського Харківського університету на запрошення музею працював влітку 1913 р. практикантом. Помічник завідуючого природничого відділу, препаратор (1916 – 1922), завідуючий відділу природи (1923 – 1935, 1941 – 1944). Викладач природничого факультету Полтавського педагогічного інституту (1946 – 1960).

Фонд М. І. Гавриленка в Полтавському краєзнавчому музеї нараховує понад 100 одиниць.

Унікальні експонати: колекція тушок (29) і чучел (3) птахів з орнітологічної збірки вченого, яка включає екземпляри рідкісних та зникаючих видів, занесених у наш час до Червоної книги України та Європейського червоного переліку – дрофи, джека, хохітви, казарки червоноволої, савки, беркута, пугача та ін.; листи-автографи видатних природознавців – В. І. Вернадського (3), М. О. Мензбіра (3), Л. С. Берга (1), В. М. Зубаровського до М. І. Гавриленка (55) та листи М. І. Гавриленка до В. М. Зубаровського (23); друкована наукова спадщина вченого та роботи про нього; наукові праці зоологів, з якими підтримував зв'язки М. І. Гавриленко, з дарчими написами авторів; спогади М. І. Гавриленка про зустрічі з В. В. Докучаєвим та В. І. Вернадським; спогади про М. І. Гавриленка його учнів; фототека з комплектом фотовідбитків із сімейного альбому; документи архіву канцелярії музею: заяви, особисті справи, характеристики, життєпис (автограф ученого, написаний у 1944 р. під назвою Curriculum vitae).

Тематичний каталог фонду вміщено у статті: Кигим С. Л. Фонд М. І. Гавриленка в Полтавському краєзнавчому музеї // «Проблеми відтворення та охорони біорізноманіття України (до 115-ї річниці М. І. Гавриленка)» / (Матеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції. – Полтава: АСМІ, 2004. – С. 19-31.

Колекції

Мамологічна колекція. Історія її формування бере початок з 1891 року. Першими надходженнями, які стали основою колекції, були два чучела тварин, "пожертвувані" благодійником Кривошеєвим М. В. – тхір лісовий (Mustela putorius L.) та земляний заєць (Allactaga major L.).

На 1928 р. мамологічна колекція нараховувала 250 чучел і шкурок. Поряд з поодинокими чучелами ссавців було створено і ряд біогруп: «Байбаки» (добуті на Вороніжщині), «Лисиця та півень», «Дика коза з козеням», «Лебідь шавкун та лисиця», «Вовк та теля».

На 1937 р. в Полтавському Державному музеї (зараз Полтавський краєзнавчий музей) зберігався мамологічний каталог (491 аркуш), нині втрачений.

На 1939 р. мамологічна колекція музею нараховувала 600 чучел і шкурок ссавців. Під час Великої Вітчизняної війни збірка повністю постраждала. Відновлення колекції ссавців почало свій відлік з 1944 р. Динаміка поповнення мамологічної збірки була така: 1944 р. – надходження перших мамологічних експонатів – 2 чучела, 1945 р. – 6 чучел; 1946 – 8 чучел. Таким чином, на 23 вересня 1946 року кількість експонатів збірки ссавців становила 16 чучел.

Основними джерелами надходження експонатів сучасної мамологічної збірки були наступні: Ростовська таксидермічна фабрика, мисливці, приватні особи. В Полтавському краєзнавчому музеї зберігаються 5 тушок гризунів, виготовлених учнем М. І. Гавриленка, видатним полтавським зоологом – Б. О. Головим.

Чучела і шкурки ссавців, що представлені зараз в колекції Полтавського краєзнавчого музею, належать роботі таксидермістів: О. А. Бібікова, М. Я. Ружинського, С. П. Кравченка, О. М. Пожарова (Руденка), О. А. Джепи, Н. С. Ляхович, С. Є. Михєєва, Г. А. Андрієць.

За останні роки мамологічна збірка музею поповнилася чотирма чучелами. Останнє надходження – чучело ондатри – 2006 рік.

На сьогодні мамологічна колекція Полтавського краєзнавчого музею становить 109 одиниць − 99 чучел, 5 тушок, 2 шкурки і 3 смушки, що репрезентують 38 видів звірів (90 одиниць збереження − 83 чучела, 2 шкурки, 5 тушок) і 12 порід сільськогосподарських тварин (19 одиниць збереження − 16 чучел і 3 смушки).

Сучасну колекцію ссавців доповнюють наступні біогрупи: «Вовчиця з вовченятами», «Сім'я хом'яків звичайних», «Лисиця та лисеня», «Кроленята породи Білий велетень».

Про каталог: Вільмовська О. О. Мамологічна колекція Полтавського краєзнавчого музею // Полтавський краєзнавчий музей: Збірник наукових статей. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам'яток. Випуск V. / Редкол. Волошин Ю. В., Киридон  А. М., Мокляк В. О. та ін. – Полтава: «Полтавський літератор», 2010. – С. 512–532.

Орнітологічна колекція почала комплектуватися з 1891 р., коли музею було подаровано 20 чучел птахів. У 1897 р. музей придбав 350 чучел 134 вида птахів у генерала Шульговського.

У першій чверті ХХ ст. (1900-1920 рр.) музейна колекція чучел та тушок птахів значно поповнилась збірками В. Г. Аверіна, М. І. Гавриленка, І. А. Зарецького, К. М. Скаржинської, М. Ф. Ніколаєва, Г. І. Бернадського та інших орнітологів, краєзнавців, аматорів.

Напередодні війни орнітологічна збірка музею включала 1100 екземплярів, до якої, як зазначав М. І. Гавриленко, входили всі раритети орнітофауни Полтавщини. Після війни від неї залишилися тільки два експонати.

У повоєнні роки орнітологічна колекція формувалась безпосередньо з об'єктів, добутих на території Полтавської області. Чучела птахів були виготовлені таксидермістами музею Є. І. Мячіним, Н. С. Ляхович, С. П. Кравченком, О. А. Джепою, Г. А. Андрієць, а також таксидермістом музею природи Харківського державного університету М. Я. Ружинським. Частина чучел птахів, виготовлених на Ростовській таксидермічній фабриці, була придбана в магазині наочних приладь.

Останні надходження – 13 тушок птахів, виготовлених О. М. Руденком, 10 з яких добуті на Житомирщині.

На сьогодні орнітологічна колекція нараховує 446 одиниць збереження. До її складу входять 434 чучела та 30 тушок 200 видів птахів, які належать до 49 родин.

178 чучел і 9 тушок птахів представлено в експозиції, решта зберігається у фондосховищі.

Колекція включає чучела і тушки рідкісних і зникаючих видів, що занесені до Червоної книги Міжнародного Союзу охорони природи, Червоної книги України та Європейського червоного переліку (32), та 35 видів, які є рідкісними або тимчасово перебувають під загрозою зникнення в природних умовах на території Полтавської області (згідно з рішенням Полтавської облради від 23.03.2005 р.)

Про каталог колекції див.: Кигим С. Л. Орнітологічна колекція Полтавського краєзнавчого // Полтавський краєзнавчий музей: Збірник наукових статей. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам'яток. Випуск IV. Книга 1 / Редкол.: Волошин Ю. В., Годзенко В. Д., Киридон А. М. та ін. – Полтава: Дивосвіт, 2008. – С.  46-130.

Гербарій Полтавського краєзнавчого музею нараховує близько 10000 гербарних аркушів, що включають 1520 видів вищих судинних рослин. Формування його розпочалося з 1891 року. Гербарій збирався різними колекторами переважно на території історичної Полтавщини. Найстаріші гербарні зразки датуються 1849–1853 роками (колектор невідомий). Збереглися також збори видатних ботаніків: Г. С. Оголевця, С. О. Іллічевського, В. Ф. Ніколаєва, в невеликій кількості – А. М. Краснова. Ботанічна колекція музею складається із систематичного гербарію «Флора Полтавщини», згрупованого за родинами, і тематичних гербаріїв («Червонокнижні рослини», «Регіонально рідкісні види», «Ефемероїди», «Гербарій рослин із перспективних та існуючих заповідних територій», «Дендрологічний гербарій», «Лікарські рослини» тощо).

Про ботанічну колекцію див.: Халимон О. В. Гербарій Полтавського краєзнавчого музею // Гербарій України. – К: Інститут ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України. – 1995. – С. 94-95.

Публікації

1. Кигим С.Л. 165 років від дня народження видатного натураліста, геніального мислителя В.В. Докучаєва // Край. – 2011. – №82(88). – Лютий. – С. 20 – 21.
2. Гавриленко І.Н., Кигим С.Л. Участь В.І. Вернадського в дослідженнях поселення палеолітичної людини в Гінцях // Біосфера. Міждисциплінарний науковий та прикладний журнал з проблем пізнання та збереження біосфери та використання її ресурсів, Санкт-Петербург, 2011. – Т.3. – №2. – С. 276 – 293.
3. Кигим С.Л. Ювілей визначного вченого, педагога і краєзнавця // Край. – 2011. – №88(94). – Серпень. – С. 20-21.
4. Кигим С.Л. До славного ювілею разом із музейниками //Зізнання і визнання. Віктор Самородов. Збірка статей / Укладачі: О.М. Байрак, Г.П. Грибан. – Полтава: Дивосвіт, 2011. – С. 64 – 67.
5. Халимон О.В. Наймолодший парк м. Полтави // Край. – 2011. – №81(87). – Січень. – С. 12.
6. Халимон О.В. Дослідник степового землеробства // Край. – 2011. – №83(89). – Березень. – С. 20–21.
7. Халимон О.В. Свято жайворонка // Край. – 2011. - №85(91). – Травень. – С. 4.
8. Халимон О.В. Наукова діяльність ботаніка Федора Курінного у Полтавському інституті народної освіти // Матеріали Міжнародної науково–практичної конференції «Методика викладання природничих дисциплін у вищій школі». XVIII Каришинські читання (Полтава, 26–27 травня 2011 р.). Полтав. нац. пед. ун-т ім. В.Г. Короленка / За заг. ред. проф. М.В. Гриньової. – Полтава: Астрая, 2011. – С. 52–55.
9. Вільмовська О.О. Вода! Ти не маєш ні смаку, ні запаху, ти є саме життя // Край. – 2011. – №81(87). – Січень. – С. 4.
10. Вільмовська О.О. 40 років від дня смерті Миколи Івановича Гавриленка // Край. – 2011. – № 82 (88). – Лютий. – С. 21–22.
11. Вільмовська О.О. Висачківський пагорб – унікальна геологічна пам’ятка природи Полтавщини // Світ довкілля. – 2011. – №18. – Березень. – С. 26.
12. Вільмовська О.О. Осушення боліт Полтавської губернії, як один із шляхів поліпшення стану водойм краю (80–90 роки ХІХ століття) // Навколишнє середовище і здоров’я людини / Матеріали IV Всеукраїнського науково – практичного семінару. – Полтава: ПНПУ, 2011. – С. 55–56.
13. Лавріненко А.А. Річка Удай у дослідженнях О.В. Гурова, експедиціях В.В. Докучаєва та І.К. Сікорського // Роль Національного природного парку «Пирятинський» у природно-заповідній та екологічній мережах Полтавщини: Матеріали Всеукраїнської екологічної науково-практичної конференції, 22 травня 2010 р. м. Пирятин. – К.: Просвіта, 2011. – С. 23–27.
14. Кигим С.Л. Наукова спадщина видатних ботаніків-викладачів Полтавського педагогічного інституту в Полтавському краєзнавчому музеї // Біорізноманіття. Теорія, практика та методичні аспекти вивчення у загальноосвітній та вищій школі. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції; (присвячена пам’яті видатних ботаніків, які працювали в ПДПУ ім. В.Г. Короленка: Р.В. Ганжі, І.М. Голубинського, Д.С. Івашина, С.О. Іллічевського, Ф.К. Курінного, П.Є. Сосіна / За ред. М.В. Гриньової. – Полтава: Друкарська майстерня, 2010. – С. 21 – 25.
15. Кигим С. 115 років від дня народження видатного ботаніка, міколога, талановитого викладача Павла Євграфовича Сосіна // Край. – 2010. – №73(79). – Травень. – С. 22.
16. Самородов В. М., Кигим С.Л. Природоохоронна діяльність М.І. Гавриленка // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції [Методика викладання природничих дисциплін у вищій школі: XVII Каришинські читання]. (Полтава, 27–28 травня 2010 р.) / ПНПУ імені В.Г. Короленка / За заг. ред. проф. М.В. Гриньової, Полтава: Астрая, 2010. – С. 10–11.
17. Халимон О.В. Діяльність Сергія Іллічевського у Полтавському педінституті // Біорізноманіття. Теорія, практика та методичні аспекти вивчення у загальноосвітній та вищій школі. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції; (присвячена пам’яті видатних – ботаніків, які працювали в ПДПУ ім.  В.Г. Короленка: Р.В. Ганжі, І.М. Голубинського, Д.С. Івашина, С.О. Іллічевського, Ф.К. Курінного, П.Є. Сосіна / За ред. М.В. Гриньової. – Полтава: Друкарська майстерна, 2010. – С. 35–38.
18. Вільмовська О.О. Дослідження співпраці співробітників Полтавського краєзнавчого музею з ботаніками Полтавського педагогічного інституту // Біорізноманіття. Теорія, практика та методичні аспекти вивчення у загальноосвітній та вищій школі. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції; (присвячена пам’яті видатних – ботаніків, які працювали в ПДПУ ім. В.Г. Короленка: Р.В. Ганжі, І.М. Голубинського, Д.С. Івашина, С.О. Іллічевського, Ф.К. Курінного, П.Є. Сосіна / За ред. М.В. Гриньової. – Полтава: Друкарська майстерня, 2010. – С. 13–15.
19. Вільмовська О.О. Ковпаківський парк – лісова перлина Котелевщини // Край. – 2010. – №73(79). – Травень. – С. 13 – 14.
20. Вільмовська О.О. До питання осушення боліт Полтавської губернії (1865–1900 рр.) // Край. – 2010. – №79(85). – Листопад. – С. 13–14.
21. Вільмовська О.О. Otis tarda L. в дослідженнях Миколи Івановича Гавриленка (20–40 рр. ХХ ст.) // Біорізноманіття тваринного світу Полтавщини. Проблеми охорони і відтворення. Матеріали регіонального студентського науково–практичного семінару. – Полтава: Астрая, 2010. – С. 5–6.
22. Вільмовська О.О. Байраківський ландшафтний заказник місцевого значення (природа) // Звід пам’яток історії та культури України. Полтавська область. Великобагачанський район / Упоряд., наук. ред. В.О. Мокляк. – Полтава: «Полтавський літератор», 2010. – С. 46.
23. Вільмовська О.О. Мамологічна колекція Полтавського краєзнавчого музею // Полтавський краєзнавчий музей: Збірник наукових статей. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам’яток. Випуск V. / Редкол. Волошин Ю.В., Киридон А.М., Мокляк В.О. та ін. – Полтава: «Полтавський літератор», 2010. – С. 512–532.
24. Лавріненко А.А. Зелені шати Семенівщини // Край. – 2010. – №71(77). – Березень. – С. 15.
25. Лавріненко А.А. Сторожове в дослідженнях експедиції В.В. Докучаєва // Інтеграція археологічних та палеогеографічних досліджень. Тези науково–практичного семінару 10–12 серпня 2010 р. – Полтава: ПНПУ, 2011. – С. 56–57.
26. Кигим С.Л., Самородов В.М. Микола Гавриленко. Літопис життя і творчості «працюючого» натураліста // Природознавець Микола Гавриленко: епоха та пам’ять. Укладачі: Самородов В.М., Кигим С.Л. / Наук.ред. М.В. Гриньова. – Полтава, 2009. – С. 8–22.
27. Кигим С.Л. Публікація, текстологічна та археографічна обробка тексту, примітки. Епістолярна спадщина М.І. Гавриленка // Природознавець Микола Гавриленко: епоха та пам’ять. Укладачі: Самородов В.М., Кигим С.Л. / Наук. ред. М.В. Гриньова. – Полтава, 2009. – С. 66–77.
28. Кигим С.Л. Публікація, текстологічна обробка та примітки. Гавриленко М. [Спогади про основоположника Полтавського краєзнавчого музею Докучаєва В.В.] // Природознавець Микола Гавриленко: епоха та пам’ять. Укладачі: Самородов В.М., Кигим С.Л. / Наук. ред. М.В. Гриньова. – Полтава, 2009. – С. 81–83.
29. Кигим С.Л. Фонд М.І. Гавриленка в Полтавському краєзнавчому музеї: історія створення, стан та тематичний каталог // Природознавець Микола Гавриленко: епоха та пам’ять. Укладачі: Самородов В.М., Кигим С.Л. / Наук. ред. М.В. Гриньова. – Полтава, 2009. – С. 144–161.
30. Кигим С.Л. Світовий сіяч живого ґрунту // Решетилівський вісник. – 2009. – 24 жовтня – С. 4.
31. Халимон О.В. Доля орнітологічної колекції М.І. Гавриленка у спогадах В.М. Грубанта // Природознавець Микола Гавриленко: епоха та пам’ять. Укладачі: Самородов В.М., Кигим С.Л. /Наук. ред. М.В. Гриньова. – Полтава, 2009. – С. 32, С. 50-53.
32. Халимон О.В. Листування М.І. Гавриленка та В.М. Зубаровського // Природзнавець Микола Гавриленко: епоха та пам'ять. Укладачі: Самородов В.М., Кигим С.Л. / Наук. ред. М.В. Гриньова. – Полтава, 2009. – С. 77–80.
33. Халимон О.В. Маловідомі пам’ятники Кобзарю у Полтаві // Край.– 2011.– №85 (91).– Травень.– С. 13–14.
34. Вільмовська О.О. Діяльність Гавриленка у справі збереження заповідних територій, 1944–1945 роки, з матеріалів наукового архіву Полтавського краєзнавчого музею // Природознавець Микола Гавриленко: епоха та пам’ять. Укладачі: Самородов В.М., Кигим С.Л./Наук. ред. М.В. Гриньова. – Полтава, 2009. – С. 87–88.
35. Вільмовська О.О. Діяльність Миколи Івановича Гавриленка у справі збереження заповідних лісів Полтавщини // Пройшов вже час ліси рубати, прийшла пора ліси садить: Матеріали екологічної науково–практичної конференції 21 травня 2009 р. м. Пирятин. – Полтава: Полтавський літератор, 2009. – С. 42–45.
36. Вільмовська О.О. Географічний центр Полтавщини – ландшафтний заказник місцевого значення (природа) // Звід пам'яток історії та культури України. Полтавська область. Великобагачанський район / Упоряд. наук. ред. В.О. Мокляк.– Полтава: «Полтавський літератор», 2010.– С. 62.
37. Бережна В.В. Публікація, текстологічна обробка та примітки. Спогади про М.І. Гавриленка // Природознавець Микола Гавриленко: епоха та пам’ять. Укладачі: Самородов В.М., Кигим С.Л. / Наук. ред. М.В. Гриньова. – Полтава, 2009. – С. 113–143.

Фотогалерея