Події у музеї
21 січня 1851 року народився біограф Полтави ХІХ ст. Іван Францович Павловський.
Будучи істориком за фахом він обрав для себе регіоналістичну ниву. Свої численні наукові розвідки Іван Францович присвятив висвітленню життя Полтавської губернії. В ній його цікавило все: від економіки до культури. Завдяки І. Павловському сьогодні відома історія полтавських ярмарків, залізниць, монастирів, театру, літератури та ін. Багато він зробив і для збереження пам'яті про визначних уродженців губернії.
Бісерні прикраси виконуються з використанням різних технік плетіння, мають конкретну форму та привабливий вигляд. Серед них найпростішими і поширеними є різновиди джгутів. Ажурні або щільні, квадратного або круглого перетину, зі вставками намистин і без, — з подібними виробами будемо знайомитися на практичних заняттях упродовж цього року.
Напередодні відзначення Дня Соборності та Дня пам'яті Героїв Крут 20 січня співробітниця Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Катерина Штепа провела у бібліотеці-філії номер 10 захід «Полтавські сторінки побудови Української держави на початку ХХ ст.»
Детальніше:Захід «Полтавські сторінки побудови Української держави на початку ХХ ст.»
Два машинописні томи матеріалів обласних нарад передовиків сільського господарства по кок-сагизу, за 1948 і 1949 роки, що зберігаються у Фонді 9 нашого Наукового архіву, нагадали про сміливі експерименти в історії радянської сільськогосподарської науки, які супроводжувалися помпезними ідеологічними кампаніями, а через певний час тихо і непомітно згорталися. Акліматизація бавовни в українських степах і чаю в Карпатах. Траншейне вирощування цитрусових. Сумновідоме хрущовське захоплення кукурудзою, проголошеною «царицею полів». Але мало хто зараз знає, що за два десятиріччя до того на українських полях панував «цар» на ім’я кок-сагиз (перекладається з тюркської приблизно як «зелена жуйка»). Що ж це за культура і чому вона так цікавила аграріїв у 1930-50-ті роки?
Михайло Іванович Туган-Барановський (20 січня 1865 р., с. Солоне, Купʼянський повіт, Харківська губернія — 21 січня 1919 р., ст. Затишшя, м. Одеса) — український політичний діяч, економіст, теоретик та активіст українського кооперативного руху, голова першого українського Товариства економістів та співзасновників Української академії наук, професор. Отримавши початкову освіту в домашніх умовах, середню здобував у 1-й Київській та 2-й Харківській гімназіях. У 1884 р. вступив до Харківського університету, який закінчив екстерном на фізико-математичному та юридичному факультетах.
Напередодні 105 річниці Соборності України ми згадуємо видатних діячів часів Української революції 1917-1921 років, чия боротьба за свободу і цілість рідної держави стали цінними досвідом для нас сьогодні, коли давній ворог знову зазіхає на незалежність України.
Пропонуємо увазі полтавців виставку артплакатів «Визначні діячі Української революції 1917-1921 років», які створив Український інститут національної пам'яті на основі малюнків художника Михайла Дяченка.
Детальніше:Виставка артплакатів «Визначні діячі Української революції 1917-1921 років»
Відсьогодні рішенням Котелевської громади про перейменування вулиць та провулків населених пунктів громади одна із вулиць села Більськ носитиме ім’я відомого дослідника доби раннього залізного віку Лівобережного лісостепу України та Полтавщини — археолога, краєзнавця, кандидата історичних наук, доцента Петра Якимовича Гавриша (7.03.1956 – 25.10.2018), який плідно співпрацював із Полтавським краєзнавчим музеєм імені Василя Кричевського, брав участь у наукових конференціях, семінарах, круглих столах, презентаціях наукових видань. У фондах музею зберігаються колекції з його археологічних розкопок.
Детальніше:Перейменування вулиці на честь Петра Якимовича Гавриша
У колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського зберігається пісковикова плита, витесана у формі класичного французького геральдичного щита з гербовою композицією. Центральне місце у ній займає зображення дворянського шолома, увінчаного князівською короною, внизу – голова бика, пронизана шпагою, а вгорі – зігнута в лікті рука із занесеним мечем (деталь старовинного литовського герба «Погонь»).
18 січня 2024 р. виповнюється 105 років від початку Паризької мирної конференції – міжнародної конференції, скликаної державами-переможницями для вироблення і підписання умов з переможеними державами у Першій світовій війні 1914 – 1918 рр.
Конференція проходила з перервами від 18 січня 1919 р. до 21 січня 1920 р. На конференцію було запрошено делегації з 27 держав, з яких 10 брали безпосередньо участь у війні, 14 формально знаходились у стані війни (фактично допомагали лише економічними засобами) і 3 новостворені держави. Найчисельнішою була делегація США – 1300 осіб. Вперше в історії дипломатії переможені держави не брали участі в переговорах. На конференцію Німеччина і її колишні союзники були допущені лише після вироблення проєктів мирних угод з ними.
Детальніше:105 років від часу проведення Паризької мирної конференції
17 січня співробітниці Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Олеся Васецька й Марина Тригуб провели для учнів Полтавської школи №18 інтерактивний захід "Як чумаки по сіль їздили".
Діти дізналися, коли і як їздили чумаки у далекі мандрівки, що везли з дому і додому, походження назви "чумак" та найвідоміших чумацьких прізвищ, роль і значення цього унікального заняття українців. А після цього, обравши отамана й кашовара, "рушили" чумацькою валкою степовими шляхами південної України. На завершення заходу учасники виготовили рибку із солоного тіста.
Про цей та інші різновиди жіночих головних уборів Полтавщини (намітки, очіпки, хустки), розповідала Марія Пісцова, завідувачка етнографічного відділу Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, упродовж етнографічного заходу «Жіночі головні убори Полтавщини» 16 січня 2024 року у бібліотеці-філії №5. Учасники, внутрішньо переміщені особи, дізналися про використання цих предметів одягу відповідно до віку та соціального статусу мешканок Полтавщини, технологічні та художні особливості виробів, їхню роль в календарній та родинній обрядовості краю. Зустріч відбулася у рамках проєкту «Про українську культурну спадщину».
Детальніше:Сховала під кибалку мичку, щоб не світилася коса…